Коли я переглядала фото, зроблені біля школи, мені прийшло на думку те, що всі ці зміни, ці дерева так схожі на мої мрії. Просто такі дивні асоціації… Були мої мрії, росли собі, плекались, міцніли, часом їх нахиляв вітер, часом ломалось гілля, але вони все одно були… І раптом їх не стало, без них самотньо, пусто, так само як і без тополь коло шкільного подвір’я. Але з мріями можна вчинити по-різному. Можна скласти отак колодами, хай собі лежать, непотрібні, неживі і забути про них… А можна на залишках цих мрій, як на пеньках старих тополь, вирощувати квіти і милуватись ними, підживлювати їх хорошими спогадами, теплом своєї душі і надавати їм сили росту своєю вірою і надією, хай навіть і безнадійною… А можна на місці старих мрій-дерев посадити нові і доглядати за ними, поливати дощем нездійснених сподівань, дарувати сонячне світло посмішок і давати їм сили росту своїм бажанням жити і щось змінити на краще. Варіантів багато, залишилось тільки зробити вибір… Що ще змінилось коло нашої школи? Перед центральним входом попрацював дизайнер, але думаю, що дітки не оцінять його старань, для чого їм ці фігурки, клумби, їм би краще більше простору, щоб побігати.А тепер подивись як новітні технології попсували вигляд школи. Це я маю на увазі пластикові вікна. Так смішно, одразу видно, в якому кабінеті нормально працює викладач і батьківський комітет. В моєму кабінеті вже поміняли, в твоєму ще поки ні...Дійшов прогрес і до нашої улюбленої площадки, де хлопці бігали на перекури, а ми, щоб бути ближче до вас і посидіти на колесах (ну я в прямому розумінні, тоді ще й «колес» не було). Тепер не потрібно дертись по горі, а можна спокійно вийти по східцях. Але все одно, все не те, все не так…А ось і це «злополучне» місце, пам’ятаєш? Знаю, що пам’ятаєш, таке непросто забути… Тільки теперішнім парам вже важко буде припаркуватись, комусь певно набридли ці вечірні посиденьки в машинах і вони засадили галявину молодими каштанами…Чим ще може похвалитись літній Тернопіль? Навіть і не знаю, я переважно пропадаю поза його межами, але деколи все ж таки виходжу в цивилізацію. Ось в Гідропарку скоро відкриється пивна ресторація, назви не знаю, але зроблено ресторан у вигляді Ноєвого ковчегу, дуже оригінально і гарно, багато всяких прибамбасів. Це власник «Старого млину» будує, а він має схильність до декорування. Якщо попаду туди, то можливо колись і розповім як там.А ось за фонтан на ставі мені стидно і «Київстару» певно було стидно і він зняв свою емблему. Це ж навіть фонтаном назвати язик не повернеться, якийсь незрозумілий струмень.
|
