Для тебе...

Я спеціально навідалась на це місце напередодні твого дня народження. Для мене тепер тут місце віртуального побачення з тобою. Хотілось подумати на самоті, перейнятися цією атмосферою, відчути те, що відчував ти, коли приходив сюди...
Відчувається весна і... самотність. Все навкруги прокидається, оживає, цвірінькає, а в мене чомусь в душі навпаки. Але споглядання природи довкола приносить певне заспокоєння...

Це місце нероздільно пов'язано в мене тільки з тобою, з нами, а тепер ще і з моїми прогулянками до нього. Я хочу вірити і думати, що "ми" ще є...
Нехай твій новий Босфор буде позитивним другом і розділить з тобою тільки радісні і щасливі для тебе хвилини, а всі негаразди, біль і смуток залишаться в пам’яті тернопільського… Але він мені не розповідатиме про них…
Та й не буду я часто навідувати твій-мій Босфор, а якщо і прийду сюди, то не для того, щоб сумувати, а для того, щоб відчути тебе, немов він – невидимий канал, по якому можна передати свої думки і почуття. Я вірю, що ти відчуєш це…

А пам’ятаєш, як ти мене вперше познайомив з Босфором? Це було 6 січня 2009 року. Через місяць після того, як ми почали зустрічатись… Потім ми часто сюди їздили. І самі перші квіти ти також подарував мені тут, на Валентина...
А ще, повертаючись додому від Босфору, я знайшла дерево щастя. Пам'ятаєш, я тобі про нього розповідала? Там так багато всього навішано, що його видно дуже здалеку...
Розглядала я його і пригадала нашу колодочку на Парковому мості. Чи зможемо ми її колись ще відвідати?
Создать бесплатный сайт с uCoz